ДІЯ́Ч, а́, ч.
1. Той, хто відзначається своєю активністю та енергійністю на якій-небудь роботі, в якійсь галузі життя. Із місцевих діячів я завітав найперше до Івана Франка (Сам., II, 1958, 395); Праця видатних радянських діячів літератури і мистецтва служить справі зміцнення миру і дружби між народами (Корн., Разом із життям, 1950, 177); Маяки виступають не лише як майстри виробництва, а як і громадські діячі, полум’яні пропагандисти передового досвіду, організатори і вихователі (Ком. Укр., 8, 1963, 20).
2. Той, хто займає керівну посаду. На чолі українського народу, який піднявся на визвольну війну, стояв видатний державний діяч і полководець Богдан Хмельницький (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 312.