ДІЄ́ТИК, а, ч., розм. Той, хто дотримується дієти. Скульптор скоса зиркав на них [полумиски] збентеженим поглядом вічно заляканого дієтика (Гончар, І, 1954, 499).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 301.