ЕКЛЕКТИ́ЗМ, у, ч., книжн. Механічне безпринципне сполучення різнорідних, несумісних, іноді протилежних поглядів, теорій, ідейних напрямів, художніх стилів і т. ін. Під впливом реакційних напрямів у мовознавстві [Болгарії до 1944 р.] переважали емпіризм і еклектизм (Мовозн., XIV, 1957, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 457.