ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, а, е. Який нестримно, поривчасто, бурхливо виявляє свої почуття. Я сама не дуже експансивна, — се, здається, вдача всеї [всієї] нашої родини (Л. Укр., V, 1956, 270); Любовицька літня, але ще гарна жінка років 45, з гордою поставою, з нахилом до повноти, але експансивна і жвава (Коч., II, 1956, 369); // Який характеризується запалом, нестриманістю, гарячковістю. Знаючи її експансивну вдачу, можна тому цілком пойняти віри (Вас., Вибр., 1954, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 461.