ЕКСПОНЕ́НТ, а, ч.
1. Особа або організація, експонати якої показані на виставці. Майже із ста країн приїздять сюди [на лейпцігський ярмарок] експоненти і покупці. З кожним роком збільшується обсяг торговельних угод (Рад. Укр., 28.11 1965, 4); Виставка [1913 р. у Києві] стала знаряддям реклами, комерційної боротьби. Вона дає для огляду тільки те, що вигідно показати самим експонентам (Рад. Укр., 4.ХІІ, 1958. 3).
2. мат. Назва показника степеня або показникової функції.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 463.