ЕКСЦЕ́С, у, ч., книжн.
1. Крайнє, незвичайне виявлення чого-небудь.
2. Гостре зіткнення; порушення громадського порядку. Де нема більшовиків або їм говорити не дають, там ексцеси, там розклад.. (Ленін, 24, 1950, 518); [Адмірал:] Цю постанову я раджу вам переглянути, бо можуть бути ексцеси (Корн., І, 1955, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 466.