ЕЛЕВА́ТОР, а, ч.
1. Зерносховище, обладнане пристосуваннями для підіймання, сушіння, зберігання і т. ін. великої кількості зерна. Золоте зерно сиплеться в грузовики, парокінні безтарки його везуть на елеватори (Кучер, Чорноморці, 1956, 44).
2. Вантажопіднімальний пристрій для безперервного транспортування вантажу у вертикальній або круто похилій площині. Зерно і важкі дрібні домішки, пройшовши крізь решето [молотарки комбайна], по скатній дошці сходять в зерновий шнек, звідки зерновим елеватором подаються в розподільний шнек другої очистки (Зерн. комбайни, 1957, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 467.