ЕЛЕГА́НТНО. Присл. до елега́нтний. Мундзьо одягавсь.. елегантно, з шиком (Фр., III, 1950, 340); Мечик елегантно вклонився: — Радий, що мій прогноз не справдився (Донч., V, 1957, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 467.