ЕЛЕКТРИФІКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до електрифікува́ти. За 1953-1960 роки питома вага електрифікованих колгоспів у республіці зросла більше як утроє (Ком. Укр., 5, 1961, 40); Село [Кобаки] електрифіковане, радіофіковане, в ньому двоповерхова середня школа для дітей гуцулів (Козл., Сонце.., 1957, 12); // електрифіко́вано, безос. присудк. сл. Тепер у республіці електрифіковано колгоспів у три рази більше, ніж до війни (Рад. Укр., 16. VІІ 1949, 1).
2. прикм. Який діє за допомогою електроенергії. Найширшого застосування набули такі електрифіковані інструменти: електричні пилки, електричні рубанки, електричні свердла (Стол.-буд. справа, 1957, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 467.