ЕЛЕМЕ́НТНИЙ, а, е.
1. хім. Прикм. до елеме́нт 1.
2. Який вигот. елементи (у 6 знач.). Виробництво малогабаритних ртутно-цинкових елементів освоїв Єлецький елементний завод (Рад. Укр., 25.11 1965, 1); // Побудований на використанні енергії елемента (у 6 знач.). При елементному способі [обігрівання парників] провідником електроенергії є дріт із сталі, заліза, нікеліну чи іншого металу (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957. 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 474.