ЕМАНСИПО́ВАНИЙ, а, е, книжн.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до емансипува́ти.
2. прикм. Який дістав емансипацію. [Олесь] Досвітній створив [у повісті «Гюлле»] чудовий прообраз емансипованої жінки Сходу, що зриває паранджу з очей, прагне світла, рівності й поваги до своєї особи (Рад. літ-во, 3, 1967, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 476.