ЕМБЛЕМА́ТИКА, и, ж. Сукупність умовних, символічних зображень якогось поняття, ідеї, явища і т. ін, за допомогою умовних знаків — емблем. Часто народні майстри звертаються також до інших мотивів радянської емблематики — гербів, орденів тощо, які добре пов’язуються зі стилізованими елементами народного орнаменту (Нар. тв. та етп., 1, 1965, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 681.