ЕМПІРИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до емпіри́зм 1. Емпірична філософія.
2. Заснований на емпірії (у 1 знач.). Однією з важливих особливостей художнього відображення дійсності в фольклорі є те, що воно грунтується на багатющому, але значною мірою емпіричному, практичному життєвому досвіді широких мас трудящих (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 478.