ЕМПІРІОМОНІ́ЗМ, у, ч. Реакційний суб’єктивно-ідеалістичний напрям у російській філософії початку XX ст., що є різновидністю емпіріокритицизму. Після перших статей — більш-менш нейтральних — від Богданова надійшла стаття, в якій він явно намагався обернути робітничу газету в знаряддя пропаганди не марксизму, а свого емпіріомонізму (Ленін, 20, 1950, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 478.