ЕРУДИ́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Глибокі різнобічні знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях науки й життя; ученість, обізнаність, начитаність. Він [І. Фран-ко].. визначається незвичайною плодовитістю, різностороннім талантом і науковою ерудицією (Коцюб., IIІ, 1956, 34); Особливо відчутна була його ерудиція в орнітології (Смолич, III, 1959, 472).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 486.