ЕСКІ́З, а, ч.
1. Попередній начерк малюнка, картини або частин її. Був готовий перший варіант ескіза майбутньої картини, написаного олією (Мист., 1, 1959, 37); Максим день у день продовжував роботу над ескізами до картини «Бусли летять до лісу» (Шиян, Гроза.., 1956, 688); // Початкове оформлення скульптурного твору, як правило, в зменшених масштабах. Громадяни хапають де тільки під руку попадається все належне до скульптури: ескізи, бюсти і т. ін. (Л. Укр., III, 1952, 84); До вечора скульптор встиг і відпочити, і накидати кілька ескізів з хлопчаків, яких він бачив біля контори (Гончар, Новели, 1954, 94); // Попередня редакція літературного, музичного твору чи його частин. Над поемою «Демон» працював [М.] Лєрмонтов майже все своє життя, причому в першому ескізі дія мала відбуватися в Іспанії (Рильський, III, 1956, 204); Протягом двох тижнів П. І. Чайковський працював тут [у селі Низи] над інструментовкою Третьої симфонії, ескізи якої написав перед тим у Тамбовській губернії (Визначні місця Укр., 1958, 554).
2. Малюнок, за яким створюють що-небудь. Карл Павлович [Брюллов] накреслював ескізи костюмів, деяких декорацій (Ів., Тарас. шляхи, 1954,178); // Технічний рисунок, виконаний від руки, з додержанням основних правил креслення, який має всі дані, необхідні для виготовлення зображуваних предметів. Ескізом називають зображення, яке виконують від руки, тобто без креслярського інструмента і без додержання точного масштабу (Слюс. справа, 1957, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 487.