ЕСТЕ́ТИКА, и, ж.
1. Наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі та суспільстві. У працях Леніна розроблено основні проблеми естетики, дано класичні взірці застосування діалектичного матеріалізму до аналізу явищ і фактів художньої творчості (Мист., 2, 1955, 3); // Система поглядів на мистецтво, якої дотримується хто-небудь. Велике місце в концепції реалізму Шевченка, загалом в його естетиці, займав проблема позитивного ідеалу і позитивного героя (Укр. літ. критика.., 1959, 53).
2. Краса, художність чого-небудь. Художньо невиправдане перенесення засобів мовної характеристики з однієї стилістичної сфери в іншу веде до втрати почуття естетики слова (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 488.