ЕСТРА́ДА, и, ж.
1. Сцена для виступів акторів, музикантів, співаків, промовців і т. ін. На естраду вийшов якийсь чоловік і почав щось говорити до людей, які зібрались у театрі (Собко, Стадіон, 1954, 119); Вони купили квитки і сіли в першому ряду перед невеликою естрадою (Донч., VI, 1957, 411).
2. Музично-драматичне мистецтво, пов’язане з виконанням невеликих творів; мистецтво малих форм. Артист естради; // Установа, що займається організацією і влаштуванням концертно-видовищних виступів. У справі проведення шефських концертів для молоді новобудов значний досвід мають комсомольські організації Української державної естради (Мист., 3, 1959, 10); // розм. Артисти, що беруть участь у концертно-видовищних виступах; естрадні артисти. У святковому концерті брала участь естрада.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 489.