ЕТА́ПНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ета́п 1, 2. Йому уявлялося, що він десь на своїй станції за Куп’янськом і сперечається з етапним комендантом (Кучер, Голод, 1961, 382); В Катеринівці був етапний пункт (Збірник про Кроп., 1955, 27); Жителі Самари, етапної станції на Великому Каторжанському шляху в Сибір, досить часто бачили проходження колодників (Бурл., Напередодні, 1956, 3).
2. Який становить етап (у 5 знач.). Цілий ряд етапних фільмів радянської кінематографії, які принесли їй світову славу, були кінокартинами, поставленими за літературними творами (Ком. Укр., 6, 1960, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 490.