ЕХІНОКО́К, а, ч., зоол., мед. Маленький стрічковий черв’як, який паразитує в тонких кишках собаки і деяких інших тварин. Сюди ж [до другої групи глистів] належать і ехінококи, якими діти заражаються від собак (Шк. гігієна, 1954, 328);// Личинка такого черв’яка, що паразитує в різних органах людини та травоїдних тварин. В серці [людини] іноді оселюються ехінококи — личинки стрічкових червів-паразитів (Рад. Укр., 23.III 1966, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 493.