ЖА́БКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до жа́ба1. В воді тихо плавала криничана червонобока жабка (Н.-Лев., І, 1956, 197); Професор лазив тоді по палісаднику.., ловив земляну жабку (Ю. Янов., І, 1958, 464); * У порівн. А в нашого економа Червоная шапка; Як приїде на панщину — Скаче, як та жабка (Укр.. думи.., 1955, 227).
2. вет. Розростання кісток у суглобах кінцівок тварин, перев. коней, внаслідок запалень чи різних травм, що призводять до кульгання. Великою вадою коня є так звані жабки (Конярство, 1957, 16).
3. розм. Пристосування для затискання електропроводу; затискач. Стальний і мідні проводи захоплюють спеціальними затискачами, або «жабками» (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 500.