ЖАДЛИ́ВО, рідко. Присл. до жадли́вий. Жадливо прислуховується [дівчина] до батькового дихання, що стає все рівнішим і рівнішим.,. (Коцюб., І, 1955, 247); Уперто вивчився він самотужки На інженера, їздив по світах, Жадливо придивлявся до людей (Рильський, Урожай, 1950, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 502.