ЖЕБОНІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. жебоні́ти і звуки, утворювані цією дією. Пили [селяни].. прямо розсівшись долі кружка. Кілька таких чорних вінків все нижче вростали в сніги, від них долинало і сердечне побажання, і журливе жебоніння (Стельмах, 1,1962, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 683.