Же́ля = Жля — у дохристиянських віруваннях — богиня печалі, жалю, скорботи, плачу, смерті; за легендою, в руках у неї ріг з жаром як символ смутку (у «Слові о полку Ігоревім» після поразки Ігоревого війська: «За ним кликнула Карна, і Жля поскочи по Руській Землі, смагу мечучи в полум’янім розі»).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 218.