ЖЕНИХІ́ВСЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до жени́х; // Такий, як у жениха, власт. женихові. Вигляд справді був у Тараса не женихівський: нестрижена біла кучма, чорна сорочка, латані білі штани (Вас., II, 1959, 368); — Ну, ото я в нього з п’ятнадцяти років і дотягнув до женихівського віку (Збан., Єдина, 1958, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 519.