ЖЕРСТЬ, і, ж. Тонкий листовий метал, покритий оловом; бляха. На даху його будинку крутиться вирізаний з жерсті півник (Донч., IV, 1957, 312); Він саме відкривав коробочку з консервами і різав жерсть легко, немов папір (Ткач, Крута хвиля, 1956, 78); * У порівн. Сухе листя деренчало.., як жерсть (Донч., V, 1957, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 521.