ЖЕРСТЯ́НИК, а, ч. Майстер, що виготовляє вироби з жерсті; бляхар. Яків був нестройовиком — працював жерстяником у майстерні (Десняк, II, 1955, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 521.