ЖЕСТИКУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Робити жести для підсилення виразності мови або для вираження чого-небудь. Він стояв біля кіоска і жестикулював, ніби говорячи з німими (Ле, Міжгір’я, 1953, 458); Японці навчили нас усіх їх звичаїв: манери ходити, поводитися, кланятися, танцювати, жестикулювати віялом і володіти ним (Моє життя в мист., 1955, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 523.