ЖИВЛЮ́ЩИЙ, а, е. Те саме, що живу́щий 1. В нашому колгоспі відбулися знаменні події: ..на поля прийшла живлюща волога Дніпра (Колг. Укр., 12, 1957, 41); Сонце й вітер весняних степів Тепло живлюще в груди сіячів Без міри щедро будуть уливати (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 16); Скроплений живлющою росою, росток пробився на безмежжі нив (Дор., Тобі, народе.., 1959, 22); * Образно. Воно [музичне мистецтво Радянського Союзу] черпає свої сили і натхнення з живлющого джерела творчості народів (Рад. Укр., 6.IV 1954, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 526.