ЖИВУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. живу́чий 2, 3. Живучість мистецтва залежить не лише від ваги його ідейного змісту, а й від того, наскільки цей зміст виллється в адекватну художню форму (Рад. літ-во, 2, 1957, 17); На початку війни соціал-зрадники і опортуністи вихвалялися з приводу живучості капіталізму.. (Ленін, 29, 1951, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 528.