ЖИ́РНО. Присл. до жи́рний 1, 3, 4. Сі [грішниці] в сірці і в смолі кипіли, За те, що жирно дуже їли (Котл., І, 1952, 140); Аркадій Валеріанович.. червоним олівцем жирно підкреслює їх [помилки на «ять»] і ставить внизу оцінку — двійку (Стельмах, Хліб.., 1959, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 531.