ЖИ́ТЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до жи́то 1, 2. [Стецько і Стециха:] Та напиймося, родино, Щоб нам жито родило, І житечко, і овес, Щоб зібрався рід увесь (Кроп., II, 1958, 94); — Оце ж була в мене копа житечка та пшениці снопів сорок (Збан., Єдина, 1959, 34); Йому вже починав віритись, що справді якогось дня за частоколом верб підійметься з води його земля і він на ній житечко посіє і городину посадить (Стельмах, І, 1962, 454).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 532.