ЖИТТЄРА́ДІСНИЙ, а, е. Який любить життя, завжди радісний, веселий. Здавалось, ось зараз з густих кущів вийде у вишиваній сорочці молода, красива, життєрадісна Мар’яна (Шиян, Гроза.., 1956, 546); // Який виражає радість, веселість. На веселому і життєрадісному обличчі світились живі й зовсім молоді очі (Коз., Зол. грамота, 1939, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 534.