ЖИТТЄСТІ́ЙКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. життєстійки́й. Нездоланна життєстійкість Шевченка, дивовижна міць його духу, його ідей живилися не самою тільки богатирською натурою поета, а мали своїм живодайним джерелом прометеївську силу народу, його непоборність і красу (Вітч., З, 1961, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 535.