ЖО́ВКЛИЙ, а, е. Який зробився, став жовтим, який набрав жовтого забарвлення; пожовтілий. Наче килим під ногами, Жовкле листя шурхотить (Забіла, Промені, 1951, 141); Опадали жолуді, вростаючи в жовклу траву (Ле, Ю. Кудря, 1956, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 539.