ЖОЛО́БИТИ, бить; мн, жоло́блять; недок., перех., рідко.
1. Заглиблюючись і вибираючи частину чого-небудь, робити щось (перев. подібне до жолоба). Почали дроворуби рубати дерева у лісі та жолобити човни на десять тисяч чоловік (Оп., Іду.., 1958, 144); Озеро з часом зникає, і ріка жолобить в його колишньому дні русло (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 164).
2. Робити нерівним, кривим, вигнутим.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 543.