ЖУВА́ТИСЯ, жує́ться, недок.
1. безос. Піддаватися роздрібнюванню, розминанню зубами. Бублик з маком якось не жується.
◊ Живе́ться та хліб жує́ться — про нормальний спокійний спосіб життя. Отак вона хазяйнує, хвалити бога, і звикла вже до хати та до свого діда. Живеться та хліб жується (Коцюб., І, 1955, 58).
2. Пас. до жува́ти 1, 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 545.