З’Є́ДНУВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для з’єднування чого-небудь. Для з’єднання проводів і тросів застосовують з’єднувальну арматуру (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 27); З’єднувальна муфта.
◊ З’є́днувальна ткани́на — те саме, що Сполу́чна ткани́на (див. сполу́чний). Між ними [перетинками] є місця, ще не вкриті кістковою тканиною; перетинчасті проміжки — велике і мале тім’ячка, вкриті з’єднувальною тканиною (Шк. гігієна, 1954, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 563.