З’ЄХИ́ДСТВУВАТИ, ую, уєш, розм. Док. до єхи́дствувати. — Тут у нас спільна вигода, хоч ви завжди підозрюєте, ніби ми все чинимо вам на збиток,— не міг не з’єхидствувати Ходкевич (Тулуб, Людолови, II, 1957, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 563.