ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗАБА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. заба́вляться; док.
1. тільки недок. Проводити час у розвагах, забавах; розважатися, веселитися. Тут всі по волі забавлялись, Пили, іграли, женихались (Котл., І, 1952, 115); Ми забавлялись до 3 години ночі (Коцюб., III, 1956, 413); // Гратися, бавитися (про дітей). — Я була дитина, Я гралася, забавлялась (Шевч., І, 1951, 356); В синьому присмерку вулиця тоне.. Годі тобі забавлятися, доню, Очки веселі заплющ (Мас., Як пахне земля, 1958, 18); // чим. Мати що-небудь як забавку або розвагу. Поки дитина забавлялася його здоровенними сивими усами, він [дід] йому [онуку] розказував грізні приповісті про давні чвари… (Мирний, І, 1949, 185); Отак забавляючись розмовами, дійшли [Гордій і Орися] до свого комбайна (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 20); Після обіду Якилинка забавилась лялькою (Григ., Вибр., 1959, 169).
2. діал. Затримуватися. Ой їдь, та їдь, мій миленький, та не забавляйся, На конику вороненькім назад ворочайся (Думи.., 1941, 199); [Тетяна:] Будь ласка, Василю, увійдіть до нашої хати, ..хоть на короткий час, не забавитесь… (Кроп., V, 1959, 133); — Якби я забавилася, то на мене не ждіть (Коб., III, 1956, 468).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 14.