ЗАБА́ВНО. Присл. до заба́вний. Він забавно показував, як ходять риби навколо принади (Горький, Дитинство, 1947, 114); // у знач. присудк. сл. Забавно було дивитись, як Нептун на бігу хляпав обвислим вухом (Коцюб., II, 1955, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 14.