ЗАБАСТО́ВЩИК, а, ч. Учасник забастовки; страйкар. Двічі його як забастовщика по етапу приганяли в рідне село (Гончар, Таврія.., 1957, 535).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 17.