ЗАБА́ЧИТИСЯ і ЗОБА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Побачитися, мати зустріч з ким-небудь. Забачимося в кушніра на жердці (Сл. Гр.); Товариш, бачте, позначив йому [козакові] під містом де забачитись (Вовчок, І, 1955, 319); Жаль, що не вдалося тут з дядьком забачитись (Л. Укр., V, 1956, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 17.