ЗАБИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАБРА́ТИСЯ, беру́ся, бере́шся, док.
1. Залазити куди-небудь (нагору, всередину і т. ін.). Втомившись, вони [діти] забирались на біле каміння (Коцюб., II, 1955, 312); Така глибока втома.. Хотілося б у лісі десь Забратися в пожовклий лист І звіром до весни проспати (Олесь, Вибр., 1958, 343); Колись унук, забравшись на коліна Дідусеві, ..Між сивиною знайде в нього шрам (Рильський, І, 1956, 260); // Проникати куди-небудь (про світло, вітер і т. ін.). Сонечко вже зійшло.. і забиралось у всі куточки (Вовчок, І, 1955, 303); Крижаними голками вітер колов обличчя, забирався крізь одежу до тіла (Кочура, Зол. грамота, 1960, 395); // Потай заходити, проникати куди-небудь. — А що як, викравшись помалу, Забратися в Рутульський стан? — Шептав Низ в ухо Евріалу: — То каші наварили б там (Котл., І, 1952, 221); Хтось до саду забрався і трусить яблуню (Шиян, Баланда, 1957, 183); // Заходити, заїжджати куди-небудь далеко; опинятися десь. Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (Коцюб., II, 1955, 347); — То по своїм ділам? —знову допитується Книш, не второпавши, чого се Рубець у губернію забрався (Мирний, III, 1954, 266); // Перебиратися, переїжджати куди-небудь. Умовились, що завтра Мотря прийде на розглядини до Семена, а потому й зовсім забереться до нього (Коцюб., І, 1955, 47); [Лукаш:] Якщо я тут маю питати, хто до мене сміє ходити, а хто ні, то ліпше сам я знов з лісу заберуся на село (Л. Укр., III, 1952, 238).
Забира́тися (забра́тися) вго́ру (на височі́нь і т. ін.) — підніматися дуже високо. Забирається [лебідь] на страшенну височінь — ледве мріє… (Гончар, III, 1959, 179).
2. розм. Відходити, від’їжджати звідкись, куди-небудь. [Гантін:] Це ти на здогад, щоб я забирався з хати? (Л. Укр., III, 1952, 717); — Ти ще на мене наговори будеш писати? Так забирайся зараз же із ділянки (Тют., Вир, 1964, 236); Соцький наказав, щоб усі забиралися з кріпості, бо надходить вечір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 27); Ще сеї самої ночі всі Слони забралися з сього місця (Фр., IV, 1950, 102).
3. до чого, розм. Братися за яку-небудь справу, приступати до чого-небудь. Часом він забирався до писання церковних книжок (Коцюб., І, 1955, 330); Поволі й ліниво забирався він до роботи (Кобр., Вибр., 1954, 77); Мати замовкла, стала лагодити обід для батька. Тарас також забрався до їди (Ков., Світ.., 1960, 38); // з інфін., рідко. Починати щось робити. Наймит нагодував худобу й забрався чистити стайню (Круш., Буденний хліб.., 1960, 46).
◊ Забира́ється на тепло́ (хо́лод і т. ін.) — починає тепліти (холодніти і т. ін.).
4. розм. Братися (руками). Нуте, козаки, у скоки, Заберімося під боки (Укр.. думи.., 1955, 105).
Забра́тися за ру́ки — взяти за руки один одного. Подруги раді, забравшись за руки, не пішли — побігли з двору (Мирний, III, 1954, 34).
5. тільки недок. Пас. до забира́ти 1-4. Вода забирається з річки потужними насосами (Наука.., 2, 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 21.