ЗА́БЛУД, у, ч., рідко. Хибна, помилкова думка, неправильне уявлення; помилка. Навіть Цей храм, цей свідок заблуду людського,.. І той переживе віків багато (Сам., І, 1958, 85); Він на світанку літ своїх Був жертва пристрасті без тями І серця заблудів палких (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 24.