ЗАБОРО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заборони́ти1 1. Чи знаєте, що «Зоря» і «Дзвінок» вже заборонені у Росії? (Л. Укр., V, 1956, 141); На бляшаній дощечці ледь виднівся вицвілий напис: «Стороннім вхід заборонений» (Шиян, Баланда, 1957, 24); //у знач. прикм. Одначе всі вони кинулись до заборонених творів, і дехто почав їх голосно читать (Н.-Лев., І, 1956, 455); // у знач. ім. заборо́нене, ного, с. Те, що підлягає забороні. Погляд [у юнака] насмішкуватий і впертий, руки.. люблять доторкнутись до забороненого й відчути приємність там, де страшно (Ю Янов., II, 1958, 32); // заборо́нено, безос. присудк. сл. Моргунов розташував свою роту на відпочинок, вислав бокові дозори. Людям заборонено курити і розмовляти (Тют., Вир, 1964, 492).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 26.