ЗАБО́ЇНА, и, ж.
1. спец. Заглиблення на поверхні чого-небудь від удару чимось твердим. Молотки з круглим бойком забезпечують більшу силу й точність удару, а при виправлянні металу на його поверхні не лишають забоїн від кутів (Практ. з машинозн., 1957, 43).
2. діал. Вибоїна. М’яко гойдається бричка на забоїнах (Рибак, Новий день, 1937, 174).
3. діал. Замет, кучугура снігу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 25.