ЗАБРАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБРАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Визнавати непридатним, невідповідним певним вимогам, незадовільним. Ані одної штуки [худоби].., що вони доставили до ваги, не забракували їм купці (Фр., VIII, 1952, 363); Вона промовчала про те, що їй геолог приніс власного вірша до стінгазети, який вона змушена була забракувати (Ю. Янов., II, 1954, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 27.