ЗАБРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забри́зкати 1. Алі прудкіше бігав од човна на берег, весь забризканий піною (Коцюб., І, 1955, 391); Нарешті, двері відчинилися, і появився Гнат: шкірянка розстебнута, чоботи забризкані багнюкою (Тют., Вир, 1964, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 28.