ЗАБРОНЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. н. до забронюва́ти; // заброньо́вано, безос. присудк. сл. Федір Королевич був колишній арсенальський кадровий робітник, покликаний до армії в перший день війни — ще до того, як усіх арсенальських робітників заброньовано (Смолич, Мир.., 1958, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 29.